«Історія з Дмитром Гордоном узагалі викликає тихе захоплене завивання». Російські ЗМІ про Україну

Під завісу 2024 року російські ЗМІ, само собою, «підбивали підсумки». У цьому сенсі вельми симптоматичним виявилося інтерв'ю в «Парламентской газете» голови комітету Держдуми РФ з оборони, генерала Андрія Картаполова під заголовком «Депутат Картаполов про закінчення СВО: Прогнози - справа невдячна»... Спочатку Картаполов бравурно запевняє, що «в зоні спеціальної військової операції ініціатива повністю перейшла до наших Збройних сил». Однак у наступних його словах відчувається вже настороженість: «І це дає нам змогу оцінювати поточну обстановку і прогнозувати її розвиток із високою часткою оптимізму». Однозначно переможний «Киевзатридня» завершується для Кремля «високою часткою оптимізму»...

«Звичайно, всі хочуть…»

«Ситуацію безпосередньо в зоні СВО» генерал Картаполов малює «Парламентской газете», звісно, з максимально можливою помпезністю: «Наразі територія, яка вже звільнена нашими військами, в рази більша, ніж та, яка була під контролем Донецької та Луганської народних республік на лютий 2022 року. І вона регулярно приростає: щодня в міру просування Збройних сил Росії звільняються десятки квадратних кілометрів. Щодня наші воїни наполегливо просуваються вперед одразу за 80-90 напрямками. Тобто практично по всій лінії бойового зіткнення. Це дуже добре, це реальний вагомий результат. Я думаю, насамперед через це так сильно змінилася риторика як західних лідерів, так і керівництва самої України в бік переговорного треку».

Однак, за всієї впевненості в «наполегливому просуванні вперед» Збройних сил РФ Картаполов не ризикує відповісти однозначно на запитання, «чи завершиться спеціальна військова операція у 2025 році».  

«Це питання доречніше було б поставити Верховному головнокомандувачу і Генеральному штабу - тільки вони володіють усією повнотою картини, - юлить Картаполов. - Звичайно, всі хочуть, щоб спеціальна військова операція завершилася якомога швидше. Але це стане можливим тільки тоді, коли ми доб'ємося всіх поставлених у ній цілей. Інакше просто загубиться сенс і все зроблене до цього дня виявиться безглуздим. Не можу, на жаль, щось тут прогнозувати, прогнози в таких речах взагалі справа невдячна. Але скажу так: ми всі прекрасно бачимо і відчуваємо, що сьогодні ми набагато ближче до виконання поставлених цілей, ніж рік і навіть півроку тому».

Він тільки наважується підтвердити, що «кількість безпілотних апаратів на полях битв буде тільки збільшуватися, тому кількість подібних зіткнень буде тільки зростати».

«Незабаром вони і зовсім стануть повсякденністю: причому не тільки на суші і в небі, а й на воді, і навіть під водою. Подивіться хоча б на бойові «взаємини» БПЛА: маленькі ганяються в повітрі за великими, великі збивають маленькі. Це дуже серйозний, я б навіть сказав генеральний, тренд розвитку збройних сил загалом, який дає змогу зберегти найдорожче - життя військовослужбовців. І я думаю, з урахуванням того, наскільки широке й ефективне виробництво тих же повітряних безпілотників ми розгорнули, у нас є всі шанси цей тренд очолити», - хвалиться Картаполов.

«СВО рано чи пізно закінчиться...», - тільки й обіцяє кремлівський генерал.

«Ми не можемо сподіватися на благополучний розвиток України»

А ось професор російської «Вищої школи економіки» Тимофій Бордачов, на відміну від Картаполова, оптимізмом не страждає. В інтерв'ю газеті «Московский комсомолец» Бордачов заявляє, що «українська криза не закінчиться, попереду на нас чекають десятиліття млявоплинного конфлікту», і пояснює, чому «переговори щодо України будуть довгими і болісними».

Бордачов упевнений:  якщо у Заходу «не буде бажання підтримувати війну - не буде і підживлення київського режиму озброєннями, на якому він тільки й тримається».

«А що робити з його керівниками - це справа самого Заходу. Там є великий досвід вирішення кадрових проблем залежних режимів. Нас очікують кілька місяців досить інтенсивної дипломатичної взаємодії», - сподівається московський «професор».

При цьому він переконаний, що «питання про ймовірне завершення СВО пов'язане не з термінами, а з досягненням основної мети, яку ставить перед собою Росія».

«Це - створення такої ситуації, за якої територія України, незалежно від її розмірів, не зможе становити загрози для Росії. Крапка. Ми про це говорили рік тому - справа саме у фізичній неможливості це робити. Насамперед тому, що ми не можемо сподіватися на благополучний розвиток України як держави. У них не вийшло це за 33 роки після здобуття незалежності, чому ми можемо припускати, що вийде тепер?», - самовдоволено міркує «професор».

І «обґрунтовує» свої шовіністичні заяви: «Історичний досвід усіх років після розпаду СРСР свідчить не на користь того, що народ України здатен впоратися з таким завданням... Насправді ніхто на Заході, звісно, не вірить в українську державу після 30 років провалу: там дивляться на Україну як на простір ресурсного освоєння, не більше. Але ось це Росію особливо не влаштовує, оскільки необмежене нічим вилучення Заходом ресурсів з України вимагає політичного контролю над нею. А це знову повертає нас до розмови про НАТО. З таким рішенням Росія не погодиться. Тому давайте будемо дивитися правді в очі - переговори і навіть якась угода - це не означає, що настав День Перемоги і все скінчилося, герої повертаються по домівках до своїх родин і починають мирне життя. Так не буде. На нас чекають десятиліття уповільненого конфлікту, який періодично загострюватиметься».

Що стосується ймовірних дій щодо України нової адміністрації США, то «професор» Бордачов упевнений: «В Україні продовжувати в дусі демократів мляво тягнути київський режим Трампу буде нудно. Але ставку на інший, крім пошуку політичного рішення, енергійний варіант дій - Третю світову через контроль над Україною - він точно починати не збирається».

«Оскільки Україна не має фундаментального значення для безпеки США, залишити її правителів наодинці з Росією після якогось рішення, яке «влаштовує всіх», для американців великою проблемою бути не повинно. Тут головним гравцем є, звичайно, сама Росія. Від нашого рішення залежить те, який формат виходу з української історії Трамп представлятиме як своє колосальне досягнення», - зарозуміло стверджує Бордачов.

Він обережно припускає, що «якщо мирні переговори щодо України 2025 року все-таки розпочнуться», потрібно для початку визначитися, «йдеться про якесь проміжне рішення чи довгострокове вирішення української проблеми».

«У другому випадку справа взагалі не в конкретних переговорах: все триватиме, може, і не одне десятиліття. У першому випадку я б теж не став розраховувати на швидке досягнення тих результатів, які влаштують Росію. Та й в американців не обов'язково є бажання закінчити все швидко. Є бажання якось виходити з цієї безвихідної ситуації, але не скидаючи всі накопичені активи відразу. Зрештою продовження бойових дій одночасно з переговорами, які йтимуть у тому чи іншому вигляді, для США великою проблемою не виглядає. Вони не створюватимуть умов для різкого загострення наших двосторонніх відносин, але робити Росії подарунки теж не будуть абсолютно точно... Тому я б, скоріше, виходив із того, що якщо якісь переговори розпочнуться, то вони будуть довгими і болісними», - припускає московський «професор».

На запитання, чи можливий «компромісний варіант політичного врегулювання, за якого всі ключові учасники конфлікту можуть заявити про свою перемогу», Бордачов відповідає: «Ми можемо говорити тільки про те, чи наблизить угода наступне зіткнення або, навпаки, віддалить його, а то й узагалі зробить малоймовірним. Іншими словами, гадаю, що абсолютно будь-яке рішення - навіть якщо під політичним контролем Заходу залишиться половина нинішньої України без армії та іноземних військових баз - може бути представлене як досягнення Вашингтоном і тими, хто буде з українського боку «продавати» це населенню. Можливо, якийсь компроміс буде і з нашого боку. А далі вже подивимося».

Щодо того, «чи правомірно взагалі говорити про можливість переговорів щодо України, якщо Росія вважає Зеленського нелегітимним, а спікер Верховної ради демонструє щодо Зеленського повну лояльність», Бордачов спокійний: «Зрештою, для Росії, напевно, має значення досягнення її цілей щодо української проблеми, а не те, з ким потрібно буде розмовляти в процесі руху до цього».

«Тому, мені здається, що якщо контакт із представниками наявного в Києві режиму наблизить досягнення нашої мети - перетворення України на територію, яка не здатна становити для Росії загрозу, - то для таких контактів знайдуться фахівці відповідного рівня і профілю», - самовпевнено заявляє московський професор.

«Тихе захоплене завивання»

«Комсомольская правда» видала повну отрути і жовчі публікацію про Дмитра Гордона і Валерія Залужного під заголовком «Київ шукає сили в ворожок і конспірологів: Вірити їм більше нікому».

«В останній день 2024-го в Україні були дві основні теми для обговорення в ЗМІ та публічному просторі. Перша - відомий шарлатан і русофоб, занесений у Росії до списку терористів і екстремістів пропагандист Дмитро Гордон оголосив, що 30 грудня має статися надзвичайно важлива подія, яка зупинить конфлікт буквально в той же самий момент. І друга - екс-головком ЗСУ, а нині посол Києва в Лондоні, оголошений у Росії в розшук Валерій Залужний у своїй книжці «Моя війна», що вийшла днями, повідомив, що ще 25 років тому якась ворожка повідомила йому, що в Україні буде «велика війна». І сталося це, коли він був курсантом і їхав поїздом додому в Новоград-Волинський у відпустку. - Я побачила війну. Страшну. У нас тут. А ти там найголовніший, - передав слова ворожки Залужний. Ні, вагонним ворожкам, звісно ж, слід вірити, пане Валерію. Із цим ніхто не сперечається. Але ж збрехала вона, що вже там гріха таїти. Тому що головний з українського боку явно був не головком. А з іншого боку, скажи ворожка тоді Залужному, що головним буде комік або навіть справжнісінький клоун, хіба б повірив він тоді їй?», - уїдливо пише «Комсомольская правда».

І так само продовжує: «Ти будеш головним генералом на тій війні, а командувати тобою буде професійний клоун, - ви б повірили, якби почули таке в трясучому вагоні? Не в генерала (кожен курсант мріє бути ним, та ще й головним), а в такого Верховного «царя гори»? А, може, вона й сказала, та пан Залужний соромиться розповісти, що не повірив, тому й програв «свою» війну. Про те, чи залишився після цього «пророцтва» на місці його гаманець, екс-головком промовчав».

Далі «КП» починає перемивати кісточки Дмитру Гордону: «Історія з Дмитром Гордоном узагалі викликає тихе захоплене завивання, оскільки показує, що для охмуренія залишків українського населення, зокрема і його нібито інтелектуально розвиненої частини, ресурсів у охочих ще залишається вагон і маленький візок. І втюхати цим довірливим русофобам можна що завгодно. Коли «пророцтво» шарлатана, який раніше продавав «золоті пірамідки» для виліковування онкохворих (і зробив на цій торгівлі «останньою надією» собі справжні непогані статки), не справдилося, Гордон пояснив, що 30 грудня мали зустрітися Дональд Трамп і Володимир Путін, щоб на цій зустрічі припинити бойові дії».

«Можна було б, звісно, запитати лисого шарлатана, а де Зеленський, бо всі ж знають головну умову - «нічого про Україну без України»? Але Гордон явно зрозумів, що це було б занадто, у таке ніхто б не повірив на самій Україні, а тому превентивно зі списку учасників переговорів Зеленського виключив. А чому ж вони не зустрілися? Є дві версії. Роздратовані тим, що інформація про їхнє рандеву вихлюпнулася в публічний простір, вирішили виставити Дмитра Гордона ідіотом і скасували переговори. І друга, озвучена самим лисим шарлатаном - нібито переговори зірвав Путін, відмовившись обговорювати запропоновані Трампом умови», - продовжує «КП».

«КП» у всіх цих історіях «просто вразило, наскільки легко в Україні всю цю нісенітницю приймають на віру».

«Навіть ті, хто, здавалося б, володіє інтелектом і можливостями для отримання та перевірки інформації, але не застосовують ні першого, ні другого. Хоча тут усе абсолютно елементарно. Дональд Трамп до вступу на посаду президента не має права займатися зовнішньополітичною діяльністю. Щодо цього в США існує окремий закон, і не Трампу, який тільки-тільки звільнився від пут судових процесів (і то не до кінця), дозволяти тягнути себе на це юридичне дно, з якого можна вже й не виплисти. Зауважте, що після виборів і досі Трамп жодного разу не пояснив, у чому полягає його план припинення конфлікту і встановлення миру між Україною і Росією. На віру приймається будь-яка нісенітниця. Зокрема й брехня Гордона про Путіна, який «зірвав переговори», тому що потім слідує роз'яснення, що тепер Трамп на боці України і всіляко допоможет «перемогти клятих москалів». Власне, тому вони й у брехню Зеленського вірять, що він відповідає їхнім душевним поривам. Як і міф про «золото гетьмана Полуботка», що зробить усіх українців багатими і щасливими на «заздрість москалям», - сміється «КП».

«І повірять і в інопланетян, і в «блакитного чарівника у вертольоті». Вірили ж вони у «фіолетовий промінь» сто років тому. Легенду про який, до речі, в Міноборони України днями реанімували і дали їй «друге дихання», розповівши про «український лазер». Щодо збиття ним повітряних цілей усе проблематично, але останні залишки мізків цим лазером у свідомих бандерівців точно випалили. Тих обдурити зовсім неважко, хто сам обманюватися радий.

P.S. Насправді український Гордон, якого, як він сказав, у дитинстві у дворі звали Дімкою-невидимкою (а ми, звісно ж, повірили, що хлопчика з прізвищем Гордон дражнили саме «невидимкою»), має рацію. 31 грудня бойові дії в Україні закінчилися. У 2024-му році. І продовжилися у 2025-му. І в нас уже є перші новорічні перемоги», - підсумовує «КП».

«Кампус світового рівня»

У газеті «Известия» з публікацією під однозначно «радянським» заголовком «Шляхи досліджень» виступила «керівник представництва Російської академії наук у ДНР» Світлана Беспалова. А розповіла вона росіянам «про науковий потенціал Донбасу».

Нагадаємо, що громадянка Беспалова зробила наукову кар'єру в Донецьку, стала доктором фізико-математичних наук, але після захоплення регіону російськими окупантами перейшла до них на службу і нині очолює «Донецький державний університет».

Беспалова намагається сміховинно переконати, що «незважаючи на десятиліття стагнації після розвалу Радянського Союзу, на труднощі останнього періоду нашої боротьби за «Русский Донбасс», його науково-освітній потенціал, як і потенціал і інших нових регіонів країни, особливо в кадровому відношенні, зберігає свій рівень достатньою мірою для повноцінного відродження».

Беспалова відверто спотворює реальність, доводячи, що «тільки в ДНР сьогодні працюють 17 вищих навчальних закладів Донецька, Макіївки, Маріуполя та Горлівки (з контингентом приблизно 55 тис. студентів, які навчаються за 300 спеціальностями та напрямами підготовки), 10 інститутів, які займаються фундаментальними науковими дослідженнями у сфері фізики, хімії, медицини, математики, біології, економіки, права, IT-технологій. У них працюють приблизно 400 докторів і 2 тис. кандидатів наук. Зберігає свій потенціал і ціла низка галузевих наукових установ, які ведуть дослідницькі та проєктно-конструкторські роботи в галузях металургії, гірничого машинобудування, електротехніки, механіки підземних споруд».

«Виші та науково-дослідні інститути в ДНР не тільки продовжили проведені раніше дослідження, а й почали розробляти абсолютно нові, унікальні наукові проєкти у співпраці з ученими з інших російських регіонів. Донбас десять років відбиває військову агресію України, від якої постраждала інфраструктура. Війна також зруйнувала основи кадрової роботи і кадрової політики. Нам належить вирішувати всі ці проблеми, скоординувати насамперед свою діяльність у сфері фундаментальних і прикладних досліджень, створювати науково-технологічний центр, кампус світового рівня, умови для молодих вчених, студентів, на яких ми покладаємо особливі надії», - продовжує смішити Беспалова.

А щоб не здатися вже зовсім ненормальною, визнає, що «самі умови нашого життя зараз складні, що впливає на організацію роботи освітніх і наукових установ».

Плани у Беспалової такі ж масштабні, як у Остапа Бендера в Нью-Васюках: «Як представництво РАН, насамперед ми займемося організацією роботи зі створення моделі управління науково-технологічним розвитком регіонів. Необхідно розробити такі програми. Ми узгодимо з РАН пріоритетні напрямки відповідно до указу президента РФ від 28 лютого 2024 року №145 «Про Стратегію науково-технологічного розвитку Російської Федерації». І будемо поглиблювати взаємодію академічних і прикладних НДІ з вишами регіонів щодо пріоритетних наукових досліджень і підготовки відповідних кадрів».

І як це Беспалова забула пообіцяти, що й Академію наук РФ скоро перенесуть у Донецьк...

Огляд підготував Михайло Карпенко, «ОстроВ»